Пам’ятка для батьків «Конфлікт дитини з учителем»
1. Оцініть ситуацію. Не допускайте, щоб протистояння дитини й учителя затяглося. Кілька ознак, за якими вже від початку можна визначити, що в дитини склалися напружені взаємини з учителем:
• школяр зневажає навчанням або якимсь одним предметом (відмовляється виконувати домашні завдання; псує підручник; зошит брудніший, ніж зазвичай);
• дитина малює на вчителя карикатури, зневажливо або агресивно висловлюється про нього, дратується, коли ви запитуєте про його уроки.
2. Поговоріть із дитиною. Щоб зрозуміти причини конфлікту, оцініть його гостроту та з’ясуйте думки протиборчих сторін. Будьте готовими до того, що дві ці версії можуть значно різнитися. Головна мета вашої розмови з дитиною: дати їй можливість передати свої негативні емоції. Тільки після цього син або дочка зможуть прийняти від вас допомогу щодо конструктивного розв’язання проблеми. Під час бесіди зверніть увагу на кілька важливих моментів:
• коли дитина розповідатиме про взаємини з учителем, вона може заплакати, підвищити голос, використовувати брутальні слова й образливі прізвиська вчителя, проте не переривайте її;
• після того як дитина розповість про свої переживання, запропонуйте їй зупинитися на нюансах конфлікту. Наприклад, запропонуйте школяреві згадати, коли вчитель уперше виявив свою ворожість до нього, у яких ситуаціях педагог починає підвищувати голос і т. ін.;
• демонструйте дитині своє співчуття, не виявляючи водночас агресії на адресу вчителя. Ваше завдання — переконати дитину в тому, що ані вона, ані вчитель не мають на меті заподіяти зло супротивникові, просто їм складно порозумітися;
• наприкінці розмови розробіть спільний план дій. Дуже добре, якщо дитина висловлюватиме пропозиції.
3. Спробуйте переконати дитину в необхідності вашої розмови з учителем, пообіцяйте, що завітаєте до школи після уроків, щоб однокласники ні про що не дізналися.
4. Розмовляючи з педагогом:
• стежте за тим, щоб розмова ґрунтувалася на конкретних фактах, а не на особистих враженнях. Не соромтеся уточнювати й перепитувати, чому вчитель зробив саме такі висновки щодо поведінки вашої дитини;
• зважайте не лише на особливості дій дитини, але й на нюанси атмосфери навчального закладу (взаємини в класі, стиль викладання вчителя). Не підлещуйтеся до викладача, не перебільшуйте провини своєї дитини, намагаючись знизити емоційне напруження;
• не бійтеся, що вчитель «зіпсує життя» вашій дитині. Ви захищаєте її права, прагнучи до того, щоб вона комфортно почувалася в школі;
• не забувайте, що за виникнення, перебіг і результат конфлікту відповідає педагог — людина, яка професійно займається вихованням дітей. Якщо розмова з учителем зайшла у глухий кут, запитайте про те, яким він бачить благополучне розв’язання цієї ситуації;
• пам’ятайте, що гарні взаємини між батьками та вчителями можуть уберегти учнів від зайвих причіпок і завищених вимог. Ідеться не про «підкуп» за допомогою подарунків, а про участь батьків у житті школи.
5. Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори, пропонуйте вчителям свою допомогу.
6. Батьки повинні завжди приставати на бік дитини. І дитина повинна це відчувати. Інша справа, що дитина має зрозуміти ваші моральні норми. Вона на момент шкільного конфлікту повинна мати досвід щодо того, як ви реагуватимете й оцінюватимете, що таке добре, а що погано. Вона має вчитися відповідати за свої вчинки і самостійно розв’язувати «свої» конфлікти.
7. Доброзичливість і демонстрування розуміння взагалі — краща профілактика конфліктів.
