Зміни, що відбуваються в даний час в різних сферах життя і діяльності людей, не могли не відбитися на їхньому уявленні про те, що являє собою "хорошу освіту".
В умовах інформаційного вибуху, появи абсолютно нових тенденцій у суспільному, політичному та економічному житті країни вчителю вже мало мати диплом про закінчення педагогічного інституту для того щоб стати справжнім професіоналом. Необхідно постійно вдосконалювати свої знання, розширювати кругозір і займатися самоосвітою. Саме в цьому телекомунікації та можуть послужити вчителю хорошу службу: допомогти йому в зручний час і в зручному для нього місці (вдома, на роботі, в навчальному центрі і т.п.) вчитися на різних дистанційних курсах. Інтерес до дистанційного навчання сформувався вже давно. Заочна форма отримання знань була затребувана і в колишні роки, а зараз, в епоху бурхливого розвитку телекомунікаційних технологій, дистанційного навчання, як однієї з форм заочного навчання, приділяється особлива увага. Сплеск інтересу до дистанційної освіти виник на тлі бурхливого розвитку засобів телекомунікаційних технологій, виникнення світової інформаційної мережі - Інтернету. У педагогічному співтоваристві стали покладати великі надії на ці високошвидкісні лінії зв'язку, як на засоби оперативної взаємодії між викладачем і учнем, що знаходяться поза класною аудиторії. Комп'ютер і модем стають звичним атрибутом офісу, класу, квартири. А це означає, що різко зростає потенційна аудиторія навчаються.
Таким чином, відповідь на питання: "Чи стануть курси дистанційного навчання повноправним компонентом системи освіти?" - Залежить від особистості самого вчителя, його зацікавленості та особистої мотивації про необхідність такого курсу.
Справжній період розвитку методів дистанційного навчання можна назвати періодом накопичення досвіду. Сталих норм і правил на сьогоднішній день ще немає. Кожен з педагогів, який займається реалізацією дистанційного навчання або тільки приступає до цього, знаходиться практично в однакових умовах c іншими. Немає ще того базового фундаменту, на який можна спиратися при розробці або вдосконаленні дистанційних курсів. Саме цим і приваблива для мене дистанційна освітня діяльність. Адже зараз закладаються основні методичні навички створення та проведення дистанційного навчання, яке в подальшому стане домінуючим над іншими видами освітньої діяльності. Крім простого інтересу до дистанційного навчання як нового і найбільш привабливому виду навчання, я знаходжу в ньому для себе практичну необхідність, а саме: ще одну можливість розширення освітнього поля, що не завжди можливо на традиційному, очному уроці.
Існує багато розділів і областей, в яких отримання знань не є обов'язковим, але в силу своєї життєвої значущості та затребуваності ці знання необхідні для успіху в професійній діяльності. А сучасні комп'ютерні телекомунікації можуть забезпечити передачу знань і доступ до різноманітної навчальної інформації нарівні, а іноді й набагато ефективніше, ніж традиційні засоби навчання. На думку відомого американського вченого Пітера Найта, саме сучасні засоби НІТ, широко використовувані сьогодні в дистанційному навчанні, дозволять цій формі масового навчання стати ефективною: "Нові електронні технології, такі, як інтерактивні диски CD-ROM, електронні дошки оголошень, мультимедійний гіпертекст, доступні через глобальну мережу Інтернет за допомогою інтерфейсу World Wide Web, можуть не тільки забезпечити активне залучення учнів у навчальний процес, а й дозволять керувати цим процесом на відміну від більшості традиційних навчальних середовищ ". Інтеграція звуку, руху, способу і тексту створює нову, багату за своїми можливостями навчальне середовище, з розвитком якої збільшиться і ступінь залучення учнів у процес навчання. Інтерактивні можливості використовуваних в цьому типі дистанційного навчання програм і систем доставки інформації дозволяють налагодити і навіть стимулювати зворотний зв'язок, забезпечити діалог і постійну підтримку, які неможливі якщо не у всіх, то в більшості традиційних систем навчання.
З необхідністю створення дистанційних форм навчання я зіткнулася зовсім несподівано для себе. Мої учні та вчителі просили про додаткові заняття з використання нових інформаційних технологій. Одні з поглибленого курсу інформаційних технологій, інші - щоб освоїти його ази. Але, в силу великої завантаженості шкільного кабінету інформатики, не було можливості набуття знань в стінах гімназії. З іншого боку, в будь-якій школі є кілька учнів, які не мають можливості отримання знань безпосередньо в школі. Відповідно, не можуть вони і відвідувати уроки інформатики. У такій ситуації і виникла ідея вчитися дистанційно, використовуючи електронну пошту. Учні отримували частину нового матеріалу очно, в класі, а потім по e-mail пересилали виконані вдома домашні завдання. З деякими же учнями, охочими вивчати додаткові розділи і теми інформатики, ми вирішили спробувати повністю перейти на дистанційну, або як ми її назвали, "електронну" форму навчання.
Ідея ідеєю, але на практиці виникли проблеми і труднощі. До кінця цієї форми навчання дійшли всього кілька учнів. Ті, хто "загубився" в процесі навчання, мотивували це в ході проведеного опитування наступним: дуже велика додаткове навантаження; важко самостійно освоювати новий матеріал; доступ до комп'ютера обмежений батьками; не сподобалося навчатися дистанційно; перестав цікавити даний курс.
Всі вище перераховані висловлювання учнів, звичайно, не можуть применшити потрібності і необхідності дистанційного навчання. Адже важлива відмінність дистанційного курсу від інших видів освітньої діяльності і полягає, на мій погляд, саме в тому, що від слухача потрібно значно більша самостійність, відповідальність і організованість. Як правило, на традиційних заняттях, що проводяться в рамках очних курсів, роль якого навчають не завжди активна - він виконує ту роботу, яку пропонує йому викладач (наприклад, пропонується прослухати нову тему, виконати завдання). Активною стороною процесу навчання тут є викладач: він вибудовує стратегію проведення занять, підбирає навчальний матеріал і завдання для учня, оперативно задає слухачеві питання, допомагає йому вийти з важкої ситуації, створює доброзичливу комфортну, атмосферу на уроці.
У чому ж основні переваги дистанційної освіти з точки зорі навчається? Я вважаю, що це: самостійний вибір цікавить предмета; вибір досліджуваної теми; вибір педагога; вибір власного режиму роботи; право відмовитися від занять в будь-який час.
Дистанційна форма навчання передбачає значно більшу активність самого слухача. На перше місце виступає організація регулярних самостійних занять: підготовка робочого місця, самостійна постановка навчальної задачі, виконання намічених вправ, самостійний розбір виникаючих труднощів, прогнозування і досягнення намічених результатів. Часто виникає спокуса відкласти роботу до кращих часів, а ці "кращі часи" чомусь потім довго не наступають.
Я сама зазнала така спокуса, проходячи навчання на курсах Центру дистанційної освіти "Ейдос", в 2002 році. На початку курсу у мене домінувала думка, що вчитися в такому режимі значно простіше і комфортніше: з'являється можливість вільно планувати свій час. Але, приступивши до навчання, я переконалася в тому, що такий вид отримання нових умінь і навичок вимагає досить серйозного напруження сил, вміння планувати свій час, ставити перед собою завдання і самостійно, спираючись на інструкції керівника, її вирішувати. Тому, одночасно з отриманням нового знання, я отримала і нове вміння - впровадження даної форми навчання в свою викладацьку діяльність.
Тому я вважаю, що необхідно на даному етапі - етапі становлення і розвитку дистанційного навчання - організувати дистанційні курси, в першу чергу, для вчителів з метою їх знайомства через власний досвід, емоції і відчуття зі своєрідністю такої форми отримання знань. Без цього, природно, буде просто неможливо організувати власний дистанційний курс.
Перший досвід організації дистанційного курсу "Особиста сторінка в Інтернет: крок за кроком" (розроблений і проведений в рамках конкурсу "Дистанційний вчитель року - 2002") підказав мені шлях вирішення проблеми - можливої "втрати" учнів в ході проведення дистанційного курсу. Я помилково припускала, що дистанційне навчання відрізняється від очного лише віддаленістю студента від викладача і наявністю між ними електронного способу спілкування та передачі інформації. Тепер я точно впевнена, що курс перед стадією впровадження повинен бути детально розроблений і учням повинні бути представлені детальні інструкції по роботі в ньому. Саме вони дозволять йому спланувати свою роботу і допоможуть організувати навчальний процес.
Таким чином, я знайшла своє визначення дистанційної освіти. Дистанційна освіта - це особлива область творчості, для реалізації якої зараз, мабуть, існують лише методичні рекомендації і, одночасно, відсутні будь-які обмеження у виборі шляхів досягнення результату.
Звичайно, багато хто може посперечатися зі мною, і я буду цьому тільки рада. Адже розмаїття думок, як і різних підходів до розробки дистанційних курсів для різних областей призведуть до "напрацювання" досвіду, пошуку найбільш ефективних форм навчання і можуть стати в нагоді надалі багатьом практикуючим фахівцям при побудові власних методик дистанційного навчання.
БЕРЕЗЕНЬ 1 - д/н компакт-диску(1983) 10 - д/н телефону (1876) 22 - д/н процесору Intel Pentium (1993) 26- д/н макровіруса Melissa (1999) 28 - перша в світі угода з продажу комп'ютера. Покупцем машини UNIVAC I стає Бюро Перепису Населення США (1946)
