Цих недоречностей можна уникнути, якщо процеси спрямовувати на реалізацію особистісно зорієнтованого підходу. За таких умов головною є особистість дитини, її самоцінність, суб’єктивність процесу навчання.

Державні стандарти освіти за умов реалізації особистісно зорієнтованого підходу — це мета, а не засіб, який визначає напрями та межі використання навчального матеріалу як підґрунтя особистісного розвитку на різних ступенях навчання.

Реалізація особистісно зорієнтованого підходу до освітнього процесу в школі має такі позиції:

1. Орієнтація освітнього процесу на особистісно-смислову сферу школяра.

2. Залучення особистого досвіду дитини в освітній процес.

3. Визнання унікального досвіду дитини.

4. Зміни позиції педагога-інформатора, контролера на позицію фасилітатора, тьютора, керівника проектів тощо.

Показниками ефективності реалізації цього підходу є цілісність особистості, яку визначають показники:

• мотиваційні інтереси;
• дидактичні принципи;
• психологічні показники розвитку.

Головним напрямом освіти в школі є адаптація учнів до життя в сучасному суспільстві, конкурентоспроможність на ринку освіти та праці на підставі отриманої освіти на рівні державних стандартів. Освітній процес побудовано таким чином, щоб обрані технології навчання допомогли учневі бути залученим до активної навчальної діяльності та створення комфортного психологічного клімату в колективі.

Мета адаптивної школи — створення освітнього середовища, яке допомагає учню реалізувати себе як суб’єкта власного життя, діяльності та спілкування. Головним напрямом діяльності школи і кожного вчителя є формування мотивацій навчальної діяльності та виховного процесу.

За умов упровадження особистісно зорієнтованого навчання головну увагу звертають на розробляння умов педагогічної взаємодії:

1. Формулювання діагностичних цілей навчання у діях учнів (знати, пояснювати, вміти, порівнювати, аналізувати, виділяти головне, класифікувати, будувати, пізнавати, правильно застосовувати, розуміти, доводити, зображати, ілюструвати, виявляти тощо).

2. Визначення рівня особистісного розвитку учнів: діагностика суб’єктного досвіду дитини (навчальні знання та вміння, індивідуальні методи навчальної діяльності, мотиви та смислові установки, ціннісні відношення).

3. Визначення рівня та якості програмово-методичного забезпечення навчального предмета.

4. Моделювання змісту навчального матеріалу.

5. Планування навчального процесу у вигляді технологічної карти на підставі обліку рівня розвитку учнів класу.

6. Індивідуалізація педагогічної технології відповідно до вибору особистісно важливих, добре засвоєних методів і прийомів навчання, що відповідають індивідуальному стилю.

Зазначимо дидактичні принципи.

Принцип відкритості освітнього середовища школи. Відкритість школи визначає взаємозв’язок з навколишнім середовищем, ця взаємодія відбувається у вигляді діалогу, що приведе до створення загального освітнього простору. Школа стає відкритим культурним, соціально-педагогічним центром мікрорайону.

Принцип педагогічної підтримки. Педагогічну підтримку розглядають як сферу діяльності освіти, спрямовану на саморозвиток дитини як особистості. Важливо визначення спільно з учнем його особистих інтересів і шляхів подолання проблем. На організаційному рівні реалізація цього принципу полягає у розроблянні системи заходів на підставі зібраної інформації (діагностики), які попереджають негативні тенденції та сприяють реалізації творчого розвитку

Принцип гуманізації освіти:

• учитель ставить учня в позицію суб’єкта навчання, створює йому умови для творчої реалізації;
• індивідуальна робота поєднується з груповою.

Принцип варіативності. За умов реалізації особистісно орієнтованого підходу в освітньому процесі необхідно забезпечити варіативність змісту, форм, методів, прийомів навчання, а також освітнього середовища в цілому. Підґрунтя варіативності становлять потреби учнів і врахування їхніх інтересів.

Зміст освітнього процесу має такі аспекти.

І. Діагностика навчальних і особистісних можливостей учнів

Формування мотивації до навчання та саморозвитку передбачає виявлення навчальних та особистісних можливостей учнів. Діагностику потенціалу учнів здійснюють за такими п’ятьма блоками.

1. Особистісне ставлення дітей до навчального матеріалу та процесу особистої пізнавальної діяльності. Показники, які дають можливість аналізувати й оцінювати це відношення:

• безпосередній інтерес до предмета;
• оцінювання дитиною соціальної важливості предмета;
• оцінювання учнем ролі предмета в планах на майбутнє.

2. Інтелектуальна культура учня (показники):

• знання прийомів і способів засвоєння навчального матеріалу;
• уміння аналізувати зміст і структуру текстів будь-якого виду, навчальних завдань;
• вміння виділяти головне в визначених завданнях;
• вміння порівнювати та класифікувати пізнавальні об’єкти.

3. Культура навчальної діяльності (показники):

• наявність знань про структуру навчальної діяльності;
• вміння планувати свою діяльність;
• вміння організовувати свою діяльність;
• вміння здійснювати самоконтроль і самооцінку.

4. Комунікативна культура:

• володіння монологічною (письмовою й усною) мовою;
• вміння вести діалог.

5. Самостійне вироблення учнями способів навчальної діяльності:

• виділення загальних ознак і явищ певного предмета;
• вміння фіксувати інформацію: схема, графік, знаки, символи тощо.

6. Навченість учнів:

• рівень засвоєння навчального матеріалу;
• успішність.

II. Розвиток особистісно-смислової сфери учня

Цей аспект передбачає виділення в змісті навчального матеріалу питань, які стосуються розумінням учнями соціального та практичного спрямування матеріалу. Такий підхід орієнтує вчителя на виділення в навчальному матеріалі проблем людини та її життя.

ІІ. Забезпечення професійного й особистісного самовизначення учнів.

ІІІ. Збереження та зміцнення здоров’я учнів.

ІV. Реалізація державних загальноосвітніх стандартів.

Слід відзначити, що під час засвоєння державних стандартів головне значення надаватиметься навчальним можливостям учнів.

В зв’язку з цим урок буде варіативним, динамічним, орієнтованим на загальний розвиток учня:

• мета і завдання уроку будуть спрямовані на розвиток особистісно-смислової сфери учнів, їх інтелектуальної та комунікативної культури;
• учні залучаються до постановки мети заняття;
• пізнання учнями нового матеріалу здійснюватиметься у разі залучення їх суб’єктного досвіду до змісту уроку.

V. Забезпечення самореалізації учнів в різних видах навчальної тасоціальної діяльності

Термін реалізації концепції — 5 років. За цей період навчальний заклад має пройти відповідні етапи. Для цього розроблено Програму розвитку школи.

Актуальність проблеми.Формування навчальної мотивації є важливою проблемою сучасної школи. Її відсутність у сьогоднішньої молоді стає дедалі очевиднішою. Аналіз стану викладання навчальних дисциплін останні п’ять років засвідчив послаблення інтересу до навчання в учнів нашої школи. Причини цього полягають у невмінні вчитися та долати труднощі пізнавальної діяльності, працювати з навчальним матеріалом значного обсягу та складності, організації діяльності учнів без урахування їхньої мотивації, переважанні пасивних форм роботи, одноманітності занять, застарілості матеріальних засобів навчання. Відтак є більш очевидною потреба перебудови навчального процесу, внесення змін до методики викладання навчальних предметів, зміни психології та стилю спілкування на засадах суб’єкт-суб’єктних відносин і педагогіки співробітництва.

Серед шляхів розв’язання цієї проблеми є впровадження технології особистісно зорієнтованого навчання. Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність і самоцінність. Кінцевим результатом реалізації особистісно зорієнтованого навчання буде зростання в учнів рівня внутрішньої мотивації, зниження рівня тривожності, збільшення впевненості в своїх силах, розвиток самостійності і в підсумку — успішна навчальна діяльність.

Мета роботи:

• впровадження в систему роботи особистісно зорієнтованого навчання та виховання;
• формування стійкої внутрішньої мотивації учнів до навчання;
• вироблення в учнів уміння до саморозвитку та самовдосконалення.

Завдання:

1. Перебудувати методику викладання навчальних предметів, змінити психологію та стиль спілкування у школі на засадах суб’єкт-суб’єктних відносин і педагогіки співробітництва у системі особистісно зорієнтованого навчання.

2. Заохотити школяра до конкретних кроків саморозвитку та самовдосконалення.

3. Забезпечити розвиток в учнів мотивації до навчання та саморозвитку, відстежити динаміку процесу.

4. Підвищити професійну майстерність педагогів.

Очікувані результати:

1) Розвиток школи, впровадження в систему роботи технології особистісно зорієнтованого навчання та виховання.

2) Сформованість внутрішньої мотивації учнів до навчання та саморозвитку.

3) Інтелектуальний розвиток школярів, вироблення загальнонавчальних умінь, здатності до саморозвитку та самовдосконалення.

4) Збільшення професійної майстерності педагогів.

Перший етап

Завдання:

• створення творчої групи;
• розробляння програми реалізації методичної проблеми;
• розробляння плану заходів з питань реалізації методичної проблеми;
• вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з питань мотивації, форм і методів її розвитку, технології особистісно зорієнтованого навчання;
• вивчення теоретичних засад щодо впровадження системи ОЗОН у навчально-виховний процес;
• створення тематичного каталогу в шкільній бібліотеці й електронної бази даних з цієї теми упродовж роботи над програмою;
• діагностика учасників навчально-виховного процесу з метою виявлення рівня мотивації учнів до навчання та саморозвитку,вчителів — щодо готовності до впровадження ОЗОН;
• діагностування учнів з метою визначення навчальних цілей, рівня тривожності, особливості Я-концепції, можливості та прагнень, спрямування особистості, особливостей мислення, уваги, уяви, пам’яті, способів навчальної діяльності;
• планування навчальної діяльності на засадах особистісно зорієнтованого навчання: укладання тематичних і поурочних планів; підготовка матеріалів для поточної та тематичної атестацій, технологічної карти;
• складання індивідуальних планів проходження теми для окремих учнів;
• організація роботи постійного семінару з проблем особистісно зорієнтованого навчання;
• виховні бесіди з учнями (за окремим планом);
• робота з батьками:

—      батьківські збори з питань сутності новітніх процесів, специфіки навчання та виховання дітей за нових складних умов;

—   спільна робота вчителів і батьків над розвитком позитивної мотивації у дітей до навчання та саморозвитку;

• моніторинг отриманого результату роботи.

Очікуванні результати:

1. Учителі знають суть мотивації, класифікацію мотивів, основні вікові характеристики навчальної мотивації у школярів, методи та прийоми впливу на розвиток мотивації до навчання та саморозвитку, особливості мотиваційних процесів своїх учнів, технологію особистісно зорієнтованого навчання.

2. Учителі планують навчальну діяльність: складають тематичні та поурочні плани; готують матеріали для поточної та тематичної атестацій; укладають технологічні карти; складають індивідуальні плани проходження теми для окремих учнів, під час складання поурочних планів формулюють діагностичні цілі (учні знають, учні вміють) у системі ОЗОН.

3. Школярі заохочені до конкретних кроків, за якими вони починають активно навчатися пізнавати, ставити цілі, планувати свою роботу, аналізувати свої досягнення.

Другий етап

Завдання:

• організація навчальної діяльності на засадах особистісно зорієнтованого навчання;
• вироблення загальнонавчальних умінь в учнів (цілевизначення, планування, рефлексії, оцінки), формування ключових компетентностей;
• впровадження методів ы прийомів розвитку в учнів мотивації до навчання та саморозвитку;
• взаємовідвідування уроків, обмін досвідом між вчителями школи (педради, наради, методичні об’єднання, відкриті уроки та позакласні заходи);
• діагностика учасників навчально-виховного процесу: відстеження динаміки зростання рівня мотивації учнів до навчання та саморозвитку;
• вчителів — щодо виявлення проблем ы змін, які відбуваються під час впровадження ОЗОН;
• робота постійного семінару з проблем особистісно зорієнтованого навчання;
• укладання тематичних ы поурочних планів, підготовка матеріалів для поточної та тематичної атестацій учнів, дидактичного матеріалу, інструкцій щодо виконання завдань;
• вивчення технології аналізу та самоаналізу уроку, позакласного заходу у системі ОЗОН;
• робота з учнями (за окремим планом);
• робота з батьками (за окремим планом);
• створення інформаційно-аналітичного центру:

—   розробляння положення про інформаційно-аналітичний центр;

—   формування банку ідей;

—   вивчення передового педагогічного досвіду з питань упровадження у навчально-виховний процес інтерактивних форм навчання;

—   поповнення тематичного каталогу в шкільній бібліотеці й електронної бази з цієї проблеми;

—   накопичення методичних матеріалів з досвіду роботи вчителів школи;

—   відкриті уроки вчителів творчої групи у системі ОЗОН;

—   взаємовідвідування уроків і позакласних заходів учителів творчої групи з подальшим аналізом та обговоренням;

—   обмін досвідом між учителями: засідання творчої групи, засідання методичної ради, методичних комісій, педради (за окремими планами);

—   звіти керівника творчої групи, творчі звіти вчителів,

—   вивчення результатів діагностування вихідного та поточного рівня навчальної мотивації учнів;

—   аналіз і співставлення результатів діагностування вихідного та поточного рівня навчальної мотивації учнів;

—   аналіз вивчення результатів поточної та тематичної атестації;

—   аналіз анкетування батьків про відношення дітей до навчання та поведінку за умов упровадження ОЗОН;

—   оцінювання ставлення учнів до навчання та їхня поведінка за умовах впровадження ОЗОН шляхом соціологічного вивчення думки батьків, вчителів;

—   обмін досвідом з питань впровадження ОЗОН у навчально-виховний процес школи з ОЗОШ № __, приватною школою-гімназією «______»;

—   популяризація в засобах масової інформації творчих надбань вчителів школи;

—   щорічний звіт директора з питань упровадження новітніх освітніх технологій у практику роботи школи;

—   моніторинг отриманого результату роботи.

Очікуванні результати:

1. Впровадження у навчально-виховний процес особистісно зорієнтованого навчання з використанням суб’єктного досвіду учнів, забезпечення діяльнісного підґрунтя навчального процесу, суб’єкт-суб’єктних відносин його учасників.

2. Вироблення в учнів загальнонавчальних умінь, освоєння методик саморозвитку та самовдосконалення.

3. Спрямування уваги вчителів на учня, на його власну та спільну зі школярами діяльність.

4. Сформованість внутрішньої мотивації учнів до навчання та саморозвитку.

5. Активна участь батьків у реалізації проблеми формування мотивації учнів до навчання та саморозвитку.

6. Зростання професійного рівня педагогів.

7. Досвід роботи педагогічного колективу.

Третій етап

Завдання:

• діагностика учасників навчально-виховного процесу;
• узагальнення результатів роботи колективу школи над проблемою;
• презентація результатів роботи учасників навчально-виховного процесу;
• випуск методичного збірнику за результатами досвіду роботи вчителів школи;
• моніторинг отриманого результату роботи.

Очікуванні результати:

1. Узагальнення матеріалів з досвіду роботи.

2. Випуск методичного збірника за результатами досвіду роботи вчителів школи.

3. Розповсюдження досвіду роботи шляхом проведення семінарів для вчителів інших шкіл, участь у методичних заходах району міста.

ЗАХОДИ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ «ФОРМУВАННЯ В  УЧНІВ МОТИВАЦІЇ ДО  НАВЧАННЯ ТА  САМОРОЗВИТКУ ЗА  УМОВ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ»


Матеріал взято із сайту  http://journal.osnova.com.ua