Згідно самому загальному визначенню, соціалізація - процес, в ході якого людська істота з певними біологічними задатками набуває якості, необхідні йому для життєдіяльності в суспільстві. Аналіз різних концепцій соціалізації показує, що вона має дві складові, відображає два паралельні процеси:
1) процес пристосування (адаптації) людини як біологічної істоти до життя в суспільстві (засвоєння соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить, включення в соціальну практику); це відбувається переважно в ранній період життя людини - в дитинстві, отроцтві, юності;
2) процес формування особистості - розвиток і самозміна людини в процесі освоєння і відтворення культури, яке відбувається на всіх вікових етапах.
Визначення поняття соціалізації, крім процесу набуття соціальної природи, соціального досвіду, відображають широкий спектр інших процесів і явищ: це і адаптація, і освоєння норм і цінностей, і навчання, і освоєння ролей, і становлення особистості, придбання нею особливих якостей.
Можна виділити дві основні функції соціалізації: • всебічне, тривалий у часі входження людини в об'єктивний світ - окрему частину соціуму, сім'ю або іншу спільність. Соціалізація дає можливість розуміти себе та інтерпретувати поведінку інших людей, взаємодіяти з оточуючими. Незнання загальноприйнятих норм, їх недотримання створюють для особистості ситуацію непередбачуваності. Соціалізація - один з факторів нормального відтворення суспільства. Суспільне відтворення полягає в тому, що відбувається не тільки процес простого відтворення соціальної структури, але й оновлення всієї системи суспільних відносин. Криза, порушення суспільного відтворення проявляється в деформації соціальної структури в цілому і соціальної поведінки діючих особистостей. Процес становлення людини як суб'єкта своєї життєдіяльності пов'язаний з поняттям самореалізація. Будучи атрибутом самого існування людини, самореалізація по суті визначає його життєвий шлях. Самореалізуватися вдається далеко не кожному, бо не кожен індивід усвідомлює свої можливості і має здатність до розвитку своїх сутнісних сил. Не секрет, що багато людей не можуть знайти собі місце в житті, самоствердитися, що веде надалі до внутрішнього конфлікту, втрати життєвого сенсу, відчуженню. Звідси маємо суперечність між можливостями особистості, її здібностями і ступенем їх реалізації в діяльності; між вимогами суспільства до особистості, здатної і готової до самореалізації, і реальними умовами, що створюються освітою. Узагальнюючи вище сказане, можна зробити висновок, що самореалізацію особистості доцільно розглядати в таких аспектах:
Потреба - як вища бажання людини реалізувати свої таланти і здібності. В результаті її задоволення особистість стає тим, ким вона може і повинна стати в силу своїх можливостей і здібностей.
Процес цілісного розвитку особистості. Рушійним протиріччям, джерелом самореалізації, є протиріччя між можливостями людини, її природними здібностями і ступенем їх реалізації в його діяльності (освіту).
Підстава повноцінної життєдіяльності людини, фактор його психічного здоров'я. У діяльності сучасних дитячих об'єднань яскраво проглядаються дві взаємодіючі функції дитячого руху: реалізація індивідуальних особливостей дитини та її соціалізація (адаптація до існуючого суспільству, строю, державі). Існуюче розмаїття об'єднань створює ситуацію, що робить реальністю використання дітьми прав на асоціації, участь у громадському та культурному житті, задоволення пізнавальних та інших інтересів. Предметом особливої уваги дитячих об'єднань сьогодні є "власна проблема дитинства" - положення дитини в суспільстві, його права, гарантії нормального життя, росту, розвитку, залучення інтересу дорослого суспільства до проблем дитинства
Учнівське самоврядування - один з напрямків педагогічної діяльності, яка має займати провідне місце в цілісному навчально-виховному процесі, так як додаткові знання, практичні навички та вміння, соціальні установки і цінності, що формуються в ході реалізації самоврядування, багато в чому визначають життєздатність і соціальні перспективи випускників школи та інших навчальних закладів, а в більш вузькому аспекті - якість корпусу управлінських кадрів різного рівня, починаючи від місцевого самоврядування до вищих ешелонів державної влади, тобто майбутнє країни. Сьогодні багато старшокласників входять у доросле життя, не пройшовши школу самоврядування, тому змушені заповнювати цю прогалину дослідним шляхом. Але цей досвід багатьом з них дуже дорого обходиться. Подібна ситуація існує і досі в більшості шкіл і регіонів Росії. Значимість самоврядування зросла настільки, що подальше ігнорування роботи в цьому напрямку просто не допустимо. При цьому мова не йде про витіснення самоврядуванням інших видів педагогічної діяльності. Воно органічно поєднується і з освітою, і вихованням, і додатковими заняттями за інтересами. Але, природно, що відновлення в правах самоврядування проходить непросто. На жаль, багато педагоги повністю перетворилися в викладачів-предметників, забувши про виховної функції школи, яка в умовах кризи російської державності, економіки, духовності набуває особливого значення. Сьогодні настав час не лише декларувати необхідність введення (або відновлення) самоврядування школярів, а й займатися практичною систематичною роботою як з педагогами, так і з учнями, які також потребують роз'яснення значення цього виду діяльності. Організація самоврядування - це не лише відгук на вимоги життя. В основі ще більш глибинні, грунтовні причини: розвиток суспільно-політичних і соціальних систем у сучасному суспільстві свідчить про те, що ХХI століття, безумовно, буде ще більш динамічним, що вимагає взаємодії, координації величезної кількості людей, економічних ресурсів, фінансів, інформаційних потоків. Звідси і бере своє коріння зростаючий інтерес до відновлення самоврядування в дитячому віці, яке перетворюється на необхідний атрибут доцільною педагогічної діяльності, передумову успішного життєвого самовизначення молодої людини. Успішне вирішення завдання створення в Росії демократичної держави, в першу чергу, залежить від формування і розвитку у підростаючого покоління цивільного демократичного свідомості. Таке свідомість передбачає потребу людини жити в соціальному просторі, конституційних прав і свобод, що дають можливість не тільки бути членом суспільства, а й проявляти свою індивідуальність, неповторність. Вихід зі стану невизначеності, напруженості, невпевненості, що став останнім часом проявом нестабільного стану практично всіх сфер життя суспільства, багато підлітків шукають і знаходять в соціальному середовищі, в тому числі в різних компаніях, угрупованнях, об'єднаннях, які можуть і пропонують їм різні особистісні та соціальні орієнтації. У цій ситуації великі роль і значимість дитячих громадських організацій та об'єднань, як основи дитячого руху. Саме в таких об'єднаннях підлітки проходять "уроки життя", отримують можливість самовиразитися і самореалізуватися, знайти розуміння, підтримку і захист, стати активними учасниками процесу соціалізації.
БЕРЕЗЕНЬ 1 - д/н компакт-диску(1983) 10 - д/н телефону (1876) 22 - д/н процесору Intel Pentium (1993) 26- д/н макровіруса Melissa (1999) 28 - перша в світі угода з продажу комп'ютера. Покупцем машини UNIVAC I стає Бюро Перепису Населення США (1946)
