Педагогічна творчість як фактор розвитку особистості
Педагогічна творчість характеризується різними рівнями:
рівень відтворення готових рекомендацій, тобто рівень елементарного взаємодії. Педагог використовує зворотний зв'язок, коригує свої дії за її результатами, але він діє «по методичці», «за шаблоном», з досвіду інших;
рівень оптимізації діяльності, починаючи з планування, коли творчість проявляється у вмілому виборі і доцільному поєднанні вже відомого педагогу змісту, методів і форм виховання;
евристичний, коли вихователь використовує творчі можливості живого спілкування з дитиною;
вищий рівень (особистісно-самостійний), який характеризується повною самостійністю, використанню готових прийомів, але в який вкладається особистісне початок, тому вони відповідають його творчої індивідуальності, особливостям особистості вихованця, конкретному рівню розвитку групи.
Педагогічна майстерність - це діяльність педагога на рівні зразків і еталонів, відпрацьованих у практиці і вже описаних у методичних розробках і рекомендаціях. Майстерність педагога прямо не пов'язане зі стажем його роботи. На відміну від майстерності педагогічне творчість (як зазначає А. К. Маркова, автор книги «Психологія праці вчителя») - це завжди пошук і знаходження нового: або для себе (виявлення педагогом варіативних нестандартних способів вирішення педагогічних завдань), або для себе і для інших (створення нових оригінальних підходів, окремих прийомів, що перебудовують відомий педагогічний досвід).
Педагог (творчий або майстер) завжди творить у співавторстві з вихованцями. Це дозволило вченим педагогам В. А. Канн - Калику і Н.Д.Нікандрову описати варіанти співтворчості педагога з дітьми:
педагог не співвідносить свій творчий процес з діяльністю вихованців; творить для себе і від себе; (приклад: перестановка меблів у групі з ініціативи, за планом і під неухильним керівництвом вихователя);
педагог співвідносить свою творчість з діяльністю групи, управляє загальним творчим процесом (та ж перестановка меблів, але не під диктатом, а при співучасті вихователів і дітей);
педагог враховує нюанси діяльності окремих вихованців;
педагог створює загальну концепцію виховного заходу (справи, заняття), враховує особливості окремих дітей, забезпечує їм індивідуальний підхід. І отримує при цьому кращий результат.
Недарма в останні роки в педагогіці вкоренилося твердження «У творчо працюючого педагога - творчо розвинені учні».
Творчо працюючий педагог своїми особистісними якостями спонукає у вихованцях розвиток творчої активності. До якостей такого педагога відносяться: націленість на формування творчої особистості (соціальний вибір змісту, методів, прийомів, форм і засобів педагогічної діяльності); педагогічний такт; здатність до співчуття, співпереживання; артистизм; розвинене почуття гумору; вміння ставити несподівані, цікаві, парадоксальні питання; створення проблемних ситуацій; вміння порушувати питання дітей; заохочення вихователем дитячого уяви; знання дітьми творчих здібностей і нахилів свого вихователя.
Ознаки рівнів творчості:
оволодіння новими знаннями, способами, прийомами;
переосмислення власної роботи в світлі нових знань;
розробка нових методів, прийомів, форм, засобів;
модифікація методів, прийомів, засобів;
вміння ефективно використовувати передовий досвід;
вміння знаходити оригінальне рішення проблеми в нестандартних ситуаціях;
здатність змінювати стратегію і тактику залежно від конкретної ситуації. Вищий рівень - створення нової системи навчання, виховання, розвитку дитячого будинку.
Джерелами творчості можуть бути:
аналіз навчально-виховного процесу, виявлення «вузьких місць» і «западають» проблем;
вивчення досвіду колег;
читання наукової літератури;
картотека цікавих фактів, висловлювань;
питання дітей, які педагог записує й аналізує;
спілкування з колегами, друзями, вихованцями;
система перспектив у роботі, які змінюють один одного, ускладнюються, оновлюються;
Умовами творчості можуть бути:
морально - психологічний клімат колективу (атмосфера доброзичливості, повага до особистої думки, творчого пошуку кожного педагога);
стимулювання до нестандартних рішень. Наприклад: організація конкурсів творчих робіт, проведення днів і тижнів творчості в будинку, організація методичних виставок, установа спеціальних дипломів та ін .;
наукова організація праці;
збагачення їх загальної культури, кругозору, інформативності;
наявність вільного часу для поповнення інтелектуального багажу;
матеріальна забезпеченість, матеріальна база;
свобода критики, проведення творчих дискусій;
використання потреби педагога в самовираженні та самоствердженні;
вплив особистості керівника установи.
Педагогічна діяльність, як і будь-яка інша, має не тільки кількісну міру, а й якісні характеристики. Зміст і організацію педагогічної праці можна правильно оцінити, лише визначивши рівень творчого ставлення педагога до своєї діяльності, який відображає ступінь реалізації ним своїх можливостей при досягненні поставлених цілей. Творчий характер педагогічної діяльності є найважливішою її об'єктивною характеристикою. Вона обумовлена тим, що різноманіття педагогічних ситуацій, їх неоднозначність вимагають варіативних підходів до аналізу та вирішення випливають з них завдань.
В.І. Андрєєв, визначаючи творчість як вид людської діяльності, зазначає ряд ознак, що характеризують її як цілісний процес:
наявність протиріччя проблемної ситуації або творчого завдання;
соціальна та особиста значущість і прогресивність, яка робить внесок у розвиток суспільства і особистості (антисоціальна діяльність, навіть у її самої винахідливої формі, - це не творчість, а варварство);
наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) передумов, умов для творчості;
наявність суб'єктивних (особистісних якостей - знань, умінь, особливо позитивної мотивації, творчих здібностей особистості) передумов для творчості;
новизна і оригінальність процесу або результату.
Якщо з названих ознак осмислено виключити хоча б один, то творча діяльність або не відбудеться, або діяльність не може бути названа творчою.
Педагогічна діяльність - процес постійного творчості. Але на відміну від творчості в інших сферах (наука, техніка, мистецтво) творчість педагога не має на меті створення соціально цінного нового, оригінального, оскільки його продуктом завжди залишається розвиток особистості. Звичайно, творчо працюючий педагог, а тим більше педагог новатор, створює свою педагогічну систему, але вона є лити засобом для отримання найкращого в даних умовах результату.
Творчість творчості ворожнечу. Воно обумовлене творчим потенціалом особистості, який, якщо вести мову про педагога, формується на основі накопиченого їм соціального досвіду, психолого-педагогічних і предметних знань, нових ідеї, умінні і навичок, що дозволяють знаходити і застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і методи і тим самим удосконалювати виконання своїх професійних функцій. З іншого боку, досвід переконує, що творчість приходить тільки тоді і тільки до тих, для кого характерно ціннісне ставлення до праці, хто прагне до підвищення професійної кваліфікації, поповненню знань і вивчення досвіду, як окремих педагогів, так і цілих педагогічних колективів.
Творчий потенціал будь-якої людини, в тому числі і педагога, характеризується низкою особливостей особистості, які називають ознаками творчої особистості. При цьому автори наводять різні переліки таких ознак. Вони виділяють здатність особистості помічати і формулювати альтернативи, брати під сумнів на перший погляд очевидне, уникати поверхневих формулювань; вміння вникнути в проблему і в той же час відірватися від реальності, побачити перспективу; здатність відмовитися від орієнтації на авторитети; вміння побачити знайомий об'єкт із зовсім іншого боку, в новому контексті; готовність відмовитися від теоретичних суджень, поділу на чорне і біле, відійти від звичного життєвого рівноваги і стійкості заради невизначеності та пошуку.
Інші автори відносять до ознак творчої особистості легкість асоціювання (здатність до швидкого і вільному переключенню думок, здатність викликати у свідомості образи і створювати з них нові комбінації); здатність до оціночних суджень і критичність мислення (уміння вибрати одну з багатьох альтернатив до її перевірки, здатність до перенесення рішень); готовність пам'яті (оволодіння досить великим обсягом систематизованих знань, упорядкованість і динамічність знань) і здатність до згортання операції, узагальнення та відкидання несуттєвого.
Треті автори вважають творчої ту особистість, значимої характеристикою якої є креативність як здатність перетворювати здійснюються діяльність у творчий процес.
Організатор як тип творчої особистості має високий рівень розвитку здібностей до організації інших, колективу для розробки і виконання нових ідей. Під керівництвом таких людей створюються оригінальні наукові школи та творчі колективи. Людей цього типу відрізняє висока енергія, комунікабельність, здатність підкоряти своїй волі інших і направляючи їх на вирішення великих творчих завдань.
Область прояви педагогічної творчості визначається структурою педагогічної діяльності і охоплює всі її сторони: конструктивну, організаторську, комунікативну і гностическую. Однак для здійснення творчості в педагогічній діяльності необхідна низка умов:
тимчасова спрессованность творчості, коли між завданнями і способами їх вирішення немає великих проміжків часу;
спряженість творчості педагога з творчістю учнів та інших педагогів;
отсроченность результату і необхідність його прогнозування;
атмосфера публічного виступу;
необхідність постійного співвіднесення стандартних педагогічних прийомів і нетипових ситуацій.
У сучасній літературі педагогічна творчість розуміється як процес розв'язання педагогічних завдань у мінливих обставинах. Звертаючись до вирішення незліченного безлічі типових і нестандартних завдань, педагог так само, як і будь-який дослідник, будує свою діяльність відповідно до загальних правил евристичного пошуку: аналіз педагогічної ситуації; проектування результату відповідно до вихідними даними; аналіз наявних коштів, необхідних для перевірки припущення та досягнення шуканого результату; оцінка отриманих даних; формулювання нових завдань.
Отже, педагогічна майстерність - це діяльність педагога на рівні зразків і еталонів, відпрацьованих у практиці і вже описаних у методичних розробках і рекомендаціях.
Говорячи про педагогічну майстерність, не можна не сказати про КТД - колективної творчої діяльності, де учасниками творчої діяльності є вчитель і учень, в якій педагогічна майстерність проявляється з боку вчителя в повній мірі.
Вважаючи колектив творчою співдружністю поколінь, І.П. Іванов у 60-ті р.р. XX ст. розробив методику колективного творчого виховання, суттю якого є спільна турбота про поліпшення навколишнього життя, а в основі її - колективні цілепокладання і планування, організація діяльності та творчість, емоційне насичення житті колективу і ситуації - зразки.
Ця методика отримала назву Комунарської: колективи - комуни, де вона була реалізована, ставили своє метою виховання колективістів. Незважаючи на те, що в сучасних умовах змінилося уявлення про людський ідеалі, методика І.П. Іванова залишається затребуваною, оскільки містить механізм навчання дорослих і дітей співпраці через організацію колективної діяльності, індивідуальне і колективне творчість. Головною методичної одиницею є колективна творча справа. Справа - це спільна робота, важлива подія, в організації якого бере участь кожен член колективу. Воно - колективне, так як планується, готується, здійснюється і обговорюється спільно і вихователями, і вихованцями. Воно - творче, тому що, плануючи і здійснюючи задумане, оцінюючи зроблене і витягуючи уроки на майбутнє, вихованці разом з вихователями та на чолі з ними ведуть пошук найкращих шляхів, способів вирішення практичних завдань. Крім того, відкидають шаблони, готові сценарії, колектив завжди створює свій варіант.
Методика організації КТД передбачає цілий ланцюжок справ. Дитячий колектив від справи до справи збагачується організаторським досвідом, удосконалює систему управління. Всі діти отримують можливість проявити свої творчі здібності, система тимчасових доручень дозволяє кожному побувати в ролі лідера, і в ролі підлеглого. Змінюється позиція педагога: зникає необхідність прямого керівництва, він стає співробітником у спільній справі. А це найголовніше на сьогоднішній день в сучасній системі виховання.
Таким чином, виходячи їх вищесказаного саме вміло організоване КТД є відправним пунктом для розвитку творчих здібностей школярів та педагогічної майстерності вчителя.
БЕРЕЗЕНЬ 1 - д/н компакт-диску(1983) 10 - д/н телефону (1876) 22 - д/н процесору Intel Pentium (1993) 26- д/н макровіруса Melissa (1999) 28 - перша в світі угода з продажу комп'ютера. Покупцем машини UNIVAC I стає Бюро Перепису Населення США (1946)
