Батьківські збори "Дитяча агресивність та її причини"
Мета: формування у батьків вміння виявляти причини агресивності дітей і коригувати свою поведінку у відносинах з дитиною в конфліктних ситуаціях.
Форма проведення: Презентація.
Хід зборів
Класний керівник:
-Давайте Спробуємо розібратися в причинах дитячої агресивності та розглянемо шляхи корекції поведінки дітей. (Слайд 1).
У наші дні відбувається наростання агресивності суспільства в цілому і окремої особистості зокрема. Агрес¬сія «молодшає» з кожним роком. Як же допомогти адаптуватися дитині у світі, повному насильства та агресії. (Слайд 2).
Агресія дії або тільки наміри, що мають на меті заподіяння шкоди іншій людині, предмету. Агресія може проявлятися як фі¬зіческі (нанесення шкоди здоров'ю людей, псування предметів), так і вербально, тобто. е. словесно (образи, погрози, приниження, пресле¬дованія та ін.). Для чого взагалі людям агресія? Іноді вона виступає сред¬ством досягнення якої-небудь мети (відняти що-небудь, примусити до чогось). А іноді використовується як спосіб самоствердження і як захисне поведінка.
Зіткнення ж з дитячою агресивністю часом викликає у дорослих подив, розгубленість. Зазвичай перше, що роблять батьки, - карають дитини. Якщо прояви агресії стано¬вятся постійними, вони можуть звернутися до психоневролога. Але про¬явленія жорстокості і непослуху не завжди свідчать про на¬лічіі у дітей будь-яких психічних відхилень. Часто дитина, стикаючись з нерозв'язною для нього проблемою, просто не знає, як себе правильно вести. Щоб допомогти йому, необхідно, насамперед, з'ясувати можливі причини його агресивності. Давайте розглянемо їх.
Разові спалахи агресії можуть перерости в психічне на¬рушеніе, якщо дитинство дитини супроводжується грубим, жесто¬кім поведінкою батьків - і тоді він «заражається» їх агрес¬сівностью. Це один з факторів. Другий - коли дитина живе в атмосфері неприйняття eгo, нелюбові до нього, і у нього формується відчуття небезпеки і ворожості навколишнього світу.
Необхідно знайти таке поєднання поблажливості і строгості, щоб уникнути розвитку агресивної поведінки дитини.
Дослідження показали, що, коли дорослі заздалегідь не роблять своє ставлення до грубості й жорстокості ясним, але після вчинення проступку дитини суворо карають, це призводить поступово до за¬крепленію в ньому агресивності. Але й всепрощаюча снісходітель¬ность мам і тат призводить до того, що у дітей не виникає бажання засвоювати норми поведінки. Такі діти імпульсивні, а в складних ситуаціях агресивні.
Як же ми, дорослі, повинні себе вести? Найбільший ефект дасть засудження агресії дитини, обговорення з ним причин її про¬явленія, спільний пошук виходу з конфліктної ситуації, але без суворих покарань.
Причиною агресії можуть бути і взаємини зі свер¬стнікамі. Період розвитку, в якому знаходяться зараз наші діти (10 років), суперечливий. У дитини виникає почуття дорослості. І він, вимагаючи ставлення до себе як до дорослого, не завжди вміє правильно распо¬рядіться своїми правами. Спілкування з однолітками для нього стано¬вітся більшою цінністю, ніж спілкування з батьками, вчителями. Але потреба самоствердитися, знайти своє місце в колективі не все¬гда задовольняється в тій мірі, як хотілося б дитині. Агрессів¬ность деяких дітей виявляється в тому, що вони іноді розуміють поведінку оточуючих як вороже. Наприклад, дружнє под¬труніваніе над зовнішнім виглядом, вчинком, помилкою у виконанні завдання, вони можуть сприйняти як насмішку, образу. Звідси виникає бажання дати «відсіч» кривднику.
Окремо слід розглянути таку причину, як відносини в родині. Агресивна поведінка батьків у відносинах між собою і зі своїми дітьми: образи, крики, хамство, приниження один одного - все це призводить до того, що таке спілкування стає нормою життя для дитини.
Суперечлива поведінка у відносинах до дитини, коли мама і тато пред'являють до нього протилежні вимоги, також може спровокувати прояви агресивності. Наприклад, батько вважає, що дитина повинна переробити домашнє завдання, а мати жаліє його, не проявляє наполегливості. І все це відбувається на очах у сина чи доньки. Такі суперечки між батьками, особливо, якщо вони повторюються регулярно, також можуть привести до проявле¬нію агресії.
Ще одна причина - непослідовність батьків у фор¬мірованіі моральних цінностей, коли сьогодні їм зручні одні норми в поведінці дитини, а завтра інші. Підліток бачить не¬честность, непорядність, несправедливість, болісно пережі¬вает такі ситуації. Це призводить до озлоблення, агресивності по відношенню до дорослих.
Особливості біологічного розвитку самої дитини, не¬которие риси його характеру також можуть обумовлювати його агрес¬сівность. Діти з гіперзбудливості, дратівливі, схильні до емоційних спалахів потребують допомоги фахівця. Найбільш поширеними є такі скарги батьків:
1. Агресія проявляється у висловлюваннях дитини (погрози, грубість, непристойні слова).
2. Дитина агресивний по відношенню до оточуючих (б'ється).
3. Агресія проявляється в іграх дитини.
4. Агресія по відношенню до тварин.
Розглянемо причини проявів цих видів агресії і рекомендації психологів.
Отже, що робити, якщо ваша дитина агресивна у своїх висловах. (Слайд 3). Найчастіше в цьому винні самі дорослі. Хтось із чле¬нов сім'ї нехай рідко, але «випускає пару» таким способом. У сина чи доньки закріплюється висновок: якщо щось не виходить, якщо тебе не розуміють, якщо немає іншого виходу для зняття напруги, можна поступати таким чином. Так звані лайливі або непристойні слова рано чи пізно з'являються в лексиконі кожної дитини. У когось це швидко минає, з кимось доводиться вести роз'яснювальні бесіди.
Чому ж ці «нехороші» вислови закріплюються в їхній мові? Що дітей в них так приваблює? Для підлітків лаються людина - це дорослий, безстрашний, нікого і нічого не визнає. Уміння вставити в свою промову міцне слівце, явля¬ется однією з ознак дорослості. Це піднімає його у власних очах і в очах однолітків, робить його «взрос¬лим», незалежною людиною. Іноді діти використовують лайку, щоб позлити, подражнити дорослих. У цьому випадку лайливі слова стають ще одним знаряддям помсти.
Напевно, в цьому випадку найкраще пояснити дитині, що для певних слів є свій час і місце. Приводом повірити вам і прийняти вашу точку зору буде акцен¬тірованіе випадків непристойної поведінки в громадських місцях. Дійсно, неприємно на вулиці проходити повз компанії підлітків, які через слово вставляють в свої висловлювання мат і непристойні вирази. Особливо, якщо це роблять дівчинки.
Марно постійно лаяти дітей за використання непріліч¬них слів або забороняти вимовляти їх. Це зробить лайки ще більш привабливими в очах дитини. Отже, які ж поради психолога, якщо агресивність дитини проявляється у вживанні нецензурних виразів?
• Поясніть дітям, що люди використовують лайку лише в крайньому випадку, коли від відчаю їм вже не вистачає сил і слів.
• Слідкуйте самі за власною мовою.
• Якщо дитина запитує про значення того чи іншого лайливого слова, не слід йти від відповіді. Постарайтеся так об'яс¬ніть дитині значення слова, щоб йому самому не захотілося його вживати. В крайньому випадку скажіть, що слово настоль¬ко огидно, що ви не можете вимовити це вголос.
• Якщо дитина цікавиться, чому люди вимовляють такі слова, скажіть, наприклад, що так говорять люди нестримані і невиховані, коли хочуть образити чи роздратувати іншої людини.
• Якщо дитина зловив на «поганому» слові вас, має сенс вибачитися перед ним, сказати, що, на жаль, вам не уда¬лось стриматися, ви вчинили погано. Дайте йому зрозуміти, що щиро покаялися, це зблизить вас, і надалі, звичайно, намагайтеся тримати себе в руках.
Якщо підсумувати сказане, батькам не варто лякатися бран¬них слів, застигати в шоці, почувши їх від дитини, не варто заперечувати їх існування. Краще просто дати зрозуміти: «Я знаю про существова¬ніі і значенні цих слів, але мені вони не подобаються». Нехай він зрозуміє, що лайливі слова, особливо якщо вони говоряться в чиюсь адресу, ос-корбляют і принижують людину.
Наступний напрямок вираження агресії дітей - це їхні ігри. Вони починають з'являтися вперше в 4-5 років. Дітей залучають негативні герої, і багато хто охоче приміряють на себе ролі таких персонажів. Якщо згадати наше з вами дитинство, то можна з уве¬ренностью сказати, що ми вибирали тільки ролі позитивних персонажів. Сучасні діти pacтyт з іншими ідеалами. Це свя¬зано з тим, що багато негативні герої мультфільмів (особливо американських) більш могутні і тому привабливі для дитини. Крім того, дітям можуть бути цікаві ці ролі тим, що це дає їм можливість спробувати побути поганим, неслухняним, злим, агресивним, а значить незалежним, «дорослим». Іноді така поведінка в грі дитина переносить і в реальне життя. Причиною такої ситуації може бути низька самооцінка, невдачі в спілкуванні.
Найбільш часто зустрічається агресія, спрямована на оточуючих людей. (Слайд 4). Фізична агресія по відношенню до оточуючим у дитини буває з кількох причин:
• бажання самоствердитися;
• захист;
• від безвиході;
• від нестриманості.
Якщо в перших трьох випадках таке відбувається від невпевненості в собі і тривожності дитини, то останній варіант-показник не¬уменія поводитися, відсутності навичок культури поведінки, ізбало¬ванності, егоїзму. Щоб бути успішним у суспільстві, людина повинна навчитися домовлятися, поступатися, стримувати свої емоції, вира¬жать їх більш прийнятним способом. Це потрібно розвивати з раннього дитинства, спираючись на реальні ситуації. Чим більше приділяється цьому уваги в житті малюка, тим легше буде підлітку реалізувати себе в майбутньому. Адже вміння знаходити компроміс, поважати думку інших людей - невід'ємна складова будь профессіональ¬ной діяльності. (Слайд 5). Що ж робити, якщо дитина навіть з незначного приводу лізе в бійку?
Завдання батьків полягає в тому, щоб навчити дитину керувати своїми емоціями.
Одна з найбільш часто зустрічаються форм вираження гне¬ва і протесту - істерика. Це і спосіб чогось добитися від рідних, і результат накопиченого напруги, стресу, хвилювання. Особливо схильні до таких зривів діти рухливі, активні, збудливі, вразливі, нервові.
Агресивні діти, які б не були причини їхньої поведінки, потрапляють у замкнене коло. Їм не вистачає любові і розуміння з сто¬рони близьких, але своєю поведінкою вони ще більше Отта -ківают їх. А вороже ставлення оточуючих, в свою чергу, провокує дитини, збуджуючи в ньому почуття страху і гніву. Поведінка, кото¬рое сприймається як асоціальна, є відчайдушною спробою звернути на себе увагу. Цілком можливо, що дитина снача¬ла висловлював свої потреби в більш м'якій формі, але дорослі не надали цьому значення.
Ще однією причиною асоціальної поведінки у дитини можуть бути сварки між батьками, свідком яких він є дуже часто. Надзвичайно сувора або, навпаки, занадто слабка дисципліна, непослідовність батьків у своїх вимогах і вчинках, байдужість до дітей також можуть стати причиною агрес¬сівного поведінки дитини.
Отже, дорослим, що спостерігає агресивність дитини по отно¬шенію до оточуючих, треба зрозуміти, що він має право висловлювати свої негативні емоції, але робити це не за допомогою вереску або стусанів, а словами. Треба відразу дати зрозуміти дитині, що агресивна поведінка ніколи не принесе бажаного результату. Іноді ребен¬ку потрібно просто людське спілкування, розуміння, одного лише ласкавого слова буває достатньо, щоб зняти його озлоблення. Які ж рекомендації можна дати батькам? (Слайд 6).
• Дорослим необхідно бути послідовними у своїх дей¬ствіях по відношенню до дітей. Найбільшу агресію проявля¬ют діти, які ніколи не знали, яку реакцію батьків викличе їх поведінку в цей раз. Наприклад, за один і той же вчинок дитина залежно від настрою батька міг полу¬чіть або покарання, або байдужу реакцію.
• Слід уникати невиправданого застосування сили і погроз.
Зловживання такими заходами впливу на дітей формує у них аналогічне поведінку і може стати причиною появи в їхньому характері таких неприємних рис, як злість, жорстокість і впертість.
• Важливо допомогти дитині навчитися володіти собою, розвивати у нього самоконтроль. Діти повинні знати про можливі послед¬ствіях своїх вчинків і про те, як їхні дії можуть бути сприйняті оточуючими.
Ще один різновид дитячої агресії - це жорстокість по відношенню до тварин. У ранньому дитинстві в основі «садистських дослідів» над тваринами може лежати звичайна цікавість. Дитині цікаво, що буде робити жук, якщо його посадити в банку, прив'язати до лапки нитку і т. П. Маленькі діти часто мучать тварин, самі не розуміючи того, що завдають їм біль, жнива-ня. У цьому випадку можна просто поговорити серйозно з дитиною, обговоривши з ним, що відчуває тварина, що б воно сказало, якби вміло говорити.
Жорстокість школярів старшого віку вже не є простим цікавістю. Вона, як правило, свідчить саме про аг¬рессівності. Але і в цьому випадку причиною агресії, швидше за все, бувають домашні конфлікти, незадоволеність, проблеми зі спілкуванням. Наприклад, якщо дитину карають фізично, віна, не маючи можливості дати відсіч, зганяє свої образи на домаш¬ніх тварин.
Жорстоке ставлення до бездомних тварин сприймається самою дитиною як жарт, забава, гра, які, на його думку, можуть підняти його авторитет у однолітків. Йому здається, що в очах оточуючих він буде вважатися сильним, безстрашним. До сожале¬нію, в підлітковому віці школярі дуже часто виявляються під впливом компанії і беруть участь у знущанні над тваринами для того, щоб не показати своєї «слабкості». Згодом це мо¬жет розвинутися і у злочинну діяльність, агресію по відношенню до випадкових перехожих. Ось які рекомендації психологів з цієї проблеми: (Слайд 7)
• Спостерігайте за іграми дитини. Якщо ви помітили, що в ході них дитина проявляє агресію до іграшок або домашнім тваринам, насторожитеся, постарайтеся знайти причини цього. Давно відомо, що в іграх діти реалізують і показують свої мрії, фантазії і страхи.
• Обговорюйте з дитиною, на якого персонажа книги або мультфільму вона хоче бути схожа, чому той чи інший герой їй подобається або навпаки.
• Привчіть дитину розповідати про те, що його хвилює, за що вона переживає. Нехай вона звикне прямо говорити про свої почуття, про те, що йому подобається, а що не подобається. Висловлюючи свої думки, самі застосовуйте для вираження почуттів виразу «я розсердився», «я образився», «я засмутився» і введіть ці слова в активний словниковий запас своєї дитини.
• Ні в якому разі в пориві гніву не обзивають дитини - вона буде копіювати вашу поведінку і слова у спілкуванні як з тваринами і, так і людьми.
• Подавайте приклад гуманного поводження, загострюйте увагу на таких прикладах в житті, книгах, фільмах.
В останні роки психологи розглядають окремо таку прі¬чіну виникнення дитячої агресії, як ЗМІ. На дитину починають впливати передачі телебачення, кіно, детективи, напол¬ненние різними проявами агресії. За всі шкільні роки діти проводять біля телевізора майже 15 тис. Годин. За цей час вони бачать в середньому близько 1 З тис. Випадків насильницької смерті. Психологами було встановлено, що діти, які бачили по телевізору безліч актів насильства, більш схильні до агресивних дій, ніж діти, що не бачили їх. Сприяють цьому і комп'ютерні ігри. Здійснюючи в них віртуальні акти на¬сілія, дитина перестає бачити грань між грою і реальністю. При підготовці до батьківських зборів в нашому класі було про¬ведено дослідження ставлення дітей до телепрограм. Пропоную вам ознайомитися з його результатами. (Організовується обговорення відповідей дітей.)
- Які висновки ви можете зробити з нашого обговорення? (Необ¬ходімо обміркувати будинку це питання, організувати контроль за переглядом телепередач, самим бути уважнішими при ви¬боре програм, якщо дитина перебуває перед телевізором.)
Отже, з усього сказаного вище випливають такі правила поведінки: (Слайд 8)
1. Самим не проявляти грубості, жорстокості.
2. Постаратися бути уважними до дитини.
3. Реагувати і відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитини. Вона хоче в кожен момент часу чвідчувати, що його розуміють і цінують.
4. Вчитися слухати і чути свою дитину. Частіше включати в спілкування тепло, добре слово, ласкавий погляд.
Додаток
Анкета для учнів
1. Які телепередачі ви обираєте для перегляду?
2. Що вам в них подобається?
3. Чи дають вам поради батьки при виборі телепередач?
4. Які телепередачі люблять дивитися ваші батьки?
5. Які телепередачі ви дивитеся всією родиною?
БЕРЕЗЕНЬ 1 - д/н компакт-диску(1983) 10 - д/н телефону (1876) 22 - д/н процесору Intel Pentium (1993) 26- д/н макровіруса Melissa (1999) 28 - перша в світі угода з продажу комп'ютера. Покупцем машини UNIVAC I стає Бюро Перепису Населення США (1946)
